Жінка, яка жила біля моря

Сицилія, 1904 рік. Напередодні заручин юна Констанца, яка любить свободу, дізнається, що її батько наклав на себе руки. Заручини розірвано, а рідні відправляють зламану горем дівчину в Нью-Йорк — місто, куди переїжджає багато італійців у пошуках кращої долі. Вона селиться в далекій родині й починає життя з нуля, переживаючи болісну тугу за домівкою. Лише переїхавши до Неаполя, Констанца знову знаходить здатність дихати й любити. Століття й більше по тому її правнучка, оперна співачка Лучілла, випадково дізнається про долю пра-прабабусі й робить спробу відшукати її сліди. Ця історія сповнена грізної музики хвиль і ароматів прибережних міст. Тут радощі й трагедії героїні переплітаються з історичними подіями. Але які б шторми не приготувала їй доля, вічне синє море — «де народжується і вмирає сонце» — утешає й дарує спокій.