«Я допоможу тобі», — сусід дивиться на мене зверху вниз, — «а ти допоможеш мені». — «Добре, я згодна», — навіть не роздумую. — «Що потрібно зробити? Приготувати борщ? Помити підлогу? Постирати, погладити?» — «Це я й сам умію», — усміхається він. — «Мені потрібна “дружина на годину”. Раз я маю вдавати твою…», — кривиться, — «Мишу, то й ти зіграєш роль моєї…» — знову усміхається, — «дівчини. Баш на баш».
Мені довелося терміново шукати фіктивного нареченого, щоб показати його на родинних посиденьках. І я запропонувала цю роль сусіду, хоча ми з ним один одного терпіти не можемо! Натомість я маю вдаватиме його нареченою. Бо родичі, які прагнуть творити добро, є не лише в мене.
Ну що ж, пограємо! Головне — не прибити одне одного в пориві любові.