Бажання

На одну годину Тому випала можливість повернути свого померлого батька у світ живих.
Сніговий шепіт торкнувся холодного вікна.
Великий будинок скрипнув від пориву вітру, що здавалося прилетів нізвідки.
— Що? — запитав я.
— Я нічого не сказав. — Позаду мене, біля каміна, Чарлі Сіммонс спокійно струшував попкорн у великій металевій мисці. — Ні слова.
— Чорт забирай, Чарлі, я ж чув…
Приголомшений, я дивився, як падаючий сніг вкриває далекі вулиці й безлюдні поля. Підходяща ніч для блідих привидів, що зазирають у вікна й блукають довкола дому.
— Тобі ввижалося, — сказав Чарлі.
«Ввижалося? — подумав я. — Невже сама природа може заговорити? Чи існує мова ночі, часу, снігу? Що відбувається між туманом назовні й моєю душею, яка тут?»
Бо десь у мороці, здавалося, непомітно, не осяяний благодатним світлом ні місяця, ні ліхтаря, на землю сідає ціла цивілізація голубів…