— Папа… — сонно шепоче малеча, відкриваючи очі. Моє серце різко стискається. Вона ж могла бути моєю донькою… в паралельному всесвіті. Там, де її мати — не така зарозуміла зараза.
— Віддай її мені! — роздратовано шипить моє перше кохання, яке залишило в серці незагойний шрам. — Доставлю до машини й віддам.
Вона закочує очі.
— І звідки ти тільки взявся… Шість років тому ця пихата стерва обрала собі мого боса. А сьогодні ми випадково зустрілися в літаку. Ну як у тебе справи? Чому ти одна і без кільця? Де батько твоєї доньки? І чому вона кличе тата першим-ліпшим чоловіком?