Російська письменниця Лідія Чарська (1875–1937), чия творчість довгі десятиліття була віддана забуттю, на початку століття користувалася винятковою популярністю й була «володаркою сердець» юних читачів. Повісті, що ввійшли в книгу, «Записки інститутки» та «Люда Власовська», присвячені життю вихованок Павловського інституту шляхетних дівчат, випускницею якого була й сама письменниця. З співчуттям і любов’ю вона розкриває заповітний світ переживань, думок та ідеалів інститутських затворниць. Повісті Чарської, написані доброю російською мовою, виховують почуття власної гідності, боргу й справедливості, вчать товаришування, милосердя, добра.
Книга адресована насамперед юному читачеві, але її з інтересом прочитають і дорослі.