«Усяке життя, засноване на гордості свого стану та зовнішньому блиску, є лише примарою життя, що приховує від людини її справжнє призначення». Л. Н. Толстой.
У романі показано зіткнення двох світів. З одного боку — замок Вільпре, який уособлює фальшивий, застарілий світ панів. З іншого — молодий ремісник П’єр Гюгенен, чия душа не зіпсована забобонами, а руки зайняті чесною, продуктивною працею. Зустрівши дочку графа, Ізольду, він пізнає те чисте, самовіддане почуття, яке відкриває людині істину.
Головне питання полягає не в тому, чи зможуть закохані подолати станові перепони, а в тому, чи здатна людина відректися від хибних законів світського життя заради любові, братерства й тієї простої, трудової правди, в якій одній лише й полягає істинне людське щастя».