Замкова щілина

Я прийшла до будинку, у якому виросла. Довго намагалася відчинити двері, шарпаючи ключі в замках.

— А ви хто? — запитала в мене сусідка, яка виносила відро.

— Я тут живу. Жила, — відповіла я.

— З ким ти розмовляєш? — визирнула з-за дверей літня жінка й важко піднялася на проліт.

— Ти Маша? Донька Ольги? — запитала вона.

Я кивнула. Тут мене впізнають завжди — скільки б років не минуло. Сусіди. Вони нагадають тобі те, що ти давним-давно забув(ла).