Задача трьох трун. Розслідування Ді, судді-вампіра

Середньовічна Європа — похмура й сувора. Вік чуми, готичних фортець і загублених монастирів, де поруч із ченцями та лицарями вночі виходять ті, кого вдень не зустрінеш. Тут вампірам майже дозволено блукати безкарно… доки вони шанують закон. А закон простий: одному вампіру не можна вбивати іншого. Хіба що причина виявиться справді переконливою.

Знайомтесь: суддя Ді. Древній. Безсмертний. Суворий аскет. Його крижана логіка тягнеться до будь-якої таємниці, і він не відступить, доки не докопається до правди — де б вона не ховалася.

Втім, його смертний помічник Джонатан мріє про речі куди приземленіші: шматок сиру. Бажано з хлібом. І, можливо, із солоним огірочком. Жити серед кровожерних вампірів непросто, особливо коли на тебе частіше дивляться як на перекус, ніж як на напарника в розслідуваннях…

Пригоди заносять цю дивну, але невідворотно привабливу пару з сонячних італійських долин до вершин французьських Альп, а потім — у туманний Лондон. На їхньому шляху чекатимуть завдання диявольської складності, і одна з них — звісно ж — загадка кохання.

«Устроміть у цей роман ікла! Ця книга — чарівне й грайливе задоволення про вампірa-детектива, якого любить увесь світ». — Сільвія Морено-Гарсія

«Роман оновлює жанр середньовічного детектива свіжими, смішними, загадковими, розумними й навіть підсвідомо лякаючими речами — просто додавши в нього вампірів. Дуже рекомендую». — Кім Ньюман

«Суддя Ді — мій улюблений вампір, і спостерігати за його роботою — справжня насолода: він нагадує, що навіть у монстра мають бути принципи, інакше на нього чекають наслідки. Разом зі своїм неохочим, але вірним людським слугою Джонатаном він розплутує унікальні злочини нежиті та вершить правосуддя — або принаймні його найближчий еквівалент. Вампіри рідко бувають такими розумними, і ніколи ще не були такими смішними. Автор вдихнув нове життя в жанр, і я йому за це вдячний». — Крістофер Фарнсворт

«Якщо описувати відчуття від цієї книги, я б порівняв її з Артуром Конан Дойлом, який напився абсенту й почав танцювати з Едвардом Горі. І водночас вона демонструє авторський стиль — найсмішніший і найвлучніший. Книга рясніє вампірами всіх видів — зрадниками, „„пронізниками““, шокованими жертвами, які завжди готові вкусити, а кількість трупів просто неймовірно велика». — Деріл Грегорі