Яша Хейн — яскраво виражений іпохондрик. Він уважно прислухається до роботи власного організму, і одного ранку раптом помічає, що в нього не б’ється серце…
Оповідання молодої московської журналістки написане в традиції Стівена Кінга, але змушує згадати і Франца Кафку.