Лють. Зима 1237–38-го

Під нищівним натиском монгольських полчищ впало Рязанське князівство. Його столиця, Рязань, лежить у потемнілих від пожеж руїнах.

Завойовники рушили далі, вглиб руських земель. Наступною ціллю стає Велике Володимирське князівство. Але в тилу монголів підіймається рязанський набольший воєвода Євпатій Коловрат: у дні загибелі рідної землі він перебував у Чернігові, а повернувшись, зміг зібрати невеликий загін і, керований люттю та жагою помсти, пішов слідом за ворогом. Його раптові удари виявляються такими болючими, що степнякам доводиться виділяти проти месників великі сили. Ті одна за одною зазнають невдач і, в паніці, відступають, упевнені, ніби з могил піднялися вбиті ними рязанці.

Тим часом володимирський князь Юрій відправляє назустріч захоплювачам свого сина Всеволода з дружиною. Біля Коломни починається двотижневе (дводенне) битва, що завершується поразкою руських, і невдовзі монголи беруть Москву в тісну облогу. Коловрат вирішує прийти місту на допомогу — і вступає у свій останній бій.