Мій батько хотів мене захистити й віддав на поталу безжальному чудовиську. Ніхто не захистить мене від нього. Але я не здамся. Я боротимусь і ніколи не полюблю Тагаєва — навіть якщо він виявиться не таким уже й чудовиськом.
«Я не полюблю тебе! Ніколи!» — цежу крізь зуби.
«Мені не потрібне кохання.» — Камал байдужо дивиться мені в очі.
«Іслухняна дівчинка.»
«Заведи собі собаку», — зло огризаюся.
«Навіщо? Ти мені підходиш ідеально.»
«Але в мене є наречений. Він мене забере…»
«Послухай мене, дівчинко.» — Камал стискає моє підборіддя.
«Від цієї самої миті для тебе не існує інших чоловіків, окрім мене — твого законного чоловіка.»
«Чудовисько…» — шепочу йому на губи.
«Ненавиджу!»