— Коли ти встигла переспати з Гордеєм?! Дашка!
— Та нічого не було! Мені це просто наснилося.
— Глупишка, — регоче сестра. — Відчиняй двері. Якщо захоче, він і наяву влаштує все так, як у твоєму сні.
— Отямися, в тебе, здається, перегрів. Я з таким ніколи не зв’яжуся. Я ж по інтелігентних хіпстерах, забула?
— Тоді тобі боятися нічого. Відчиняй.
Ех, дарма я послухалася. Бо для цього дикуна слово «ні» — порожній звук. Він не відстане, доки ми не опинимося в одній постелі.