Рене Декарт і Бенедикт Спіноза — два найвидатніші мислителі Нового часу; про них говорили, що вони звільнили філософію від кайданів Середньовіччя та поставили питання, які назавжди лишаться головними. Декарт напряму пов’язував існування людини зі здатністю мислити («я мислю, отже, існую»), а також стверджував, що «інтелект — це пристрасть». Межі світу й пізнання, місце та роль людини у світі, етичні норми, такі як добро і зло, любов і ненависть, зневага і самоприниження, совість — усе це з неймовірною глибиною досліджується у працях Декарта й Спінози, представлених у цій книзі.