- Вона ж майже твоя хрещениця, Денис!
Жах, у якому я перебуваю, неможливо описати словами.
- «Майже» не рахується, Надя, — чоловік знизує плечима.
- Ти вже стара, сама говорила. А мені всього двадцять. Я ще зможу народити хоч десятерих.
Ота сама «майже хрещениця», донька друга родини, яка росла на наших очах. Вона кладе одну руку на плече мого чоловіка, а другу — на свій плоский живот.
- І наш із Денні первісток з’явиться на світ за п’ять місяців, — продовжує вона так, ніби нічого не сталося.
Лише тепер я помічаю, що Вероніка трохи поправилася. Вони що, привезли цю дитину з тієї тривалої відрядження, у яку Денис поїхав пів року тому?
І невже батько Вероніки в курсі цього?