Новий роман Лінор Горaлік витягне з нас усе найжахливіше й найпрекрасніше — і винесе це на світ.
Коли в країні сталася трагедія, “асон”, коли зруйновано міста й не вистачає маленьких жовтих таблеток, що допомагають від виснажливої "радужної хвороби” з її постійними головними болями, коли країна вперше програла війну на своїй території, коли ніхто не може їй допомогти, як би не намагалися, коли, нарешті, в будь-яку мить із пустелі «буша-вэ-хирпа» може виповзти — «стид-и-позор», шаруватий буревій, що обдирає шкіру й викликає в людини сором за власне існування на землі — кому є діло до собак і папуг, кішок і фалабелл, верблюдів і бершевських гребнепалих ящірок? Нікому — якби не те, що кіт не підходить до тебе, не дивиться тобі в очі райдужними очима й не каже: “Голова, болить голова”. Це асон, його п’ятий знак — тварини Ізраїлю заговорили. Вони не стали, як у казках, розумними, раціональними, просвітленими (чи стали?) — вони просто можуть сказати: “Голова, болить голова” або “Я тебе не люблю” — і це змінює все. Авторка роману “Все, способные дышать дыхание”, письменниця Лінор Горaлік, говорить, що головною героїнею її аудіокниги слід вважати емпатію. Якщо це правда, то асон готує емпатії випробування, які можуть виявитися їй не під силу.