Цей том повністю зосереджений на мирних роках, однак за зовнішнім спокоєм приховані гострі особисті переживання. Андрій Болконський, надломлений смертю дружини, переживає болісний духовний перелом і повертається до життя завдяки почуттю до юної Наташі Ростової. П’єр Безухов, розчарувавшись у шлюбі з Елен, приєднується до масонів і намагається знайти опору в ідеї морального самовдосконалення. Фінал тому забарвлений тривожним передчуттям майбутньої біди: у небі з’являється комета 1811 року, а в долі Наташі стається особиста трагедія — вона розриває заручини з князем Андрієм.