Венеціанський заповіт

Дайнєка відкрила коробку, знайдену в схованці на горищі бабусиного будинку. Вона побачила пачку паперів — в них повсюди миготіла літера «ять». Це була переписка художника Миколи Бережного та баронеси Ейнауді, чий приречений роман трагічно обірвався понад сто років тому… Ледь стримуючи хвилювання, Дайнєка обережно витягла з конверта лист баронеси. «Купчу ви надсилаю Вам…» — писала вона. Ще не розгорнувши другого аркуша, Дайнєка знала, що це оригінал. Купча на особняк у Венеції, яка не має строку давності… Карнавальна божевільна іскра охопила площі, вулички та набережні Венеції. Поруч із Дайнєкою опинилися двоє чоловіків у золотих масках. Чорні, з хутряною облямівкою трикутні капелюхи робили їх схожими на гвардійців якогось лиховісного ордену. Дайнєка ще не знала, який подарунок приготував для неї цей чужий італійський город із ніжною назвою Венеція…