У степу

«Ми вийшли з Перекопу в найгіршому настрої духу — голодні, як вовки, і злі на весь світ. Протягом пів доби ми безуспішно вкладали в діло всі наші таланти й зусилля, щоб украсти або заробити щось, і, коли нарешті переконалися, що ані те, ані інше нам не вдасться, вирішили йти далі. Куди? Загалом — далі.

Ми були готові піти, в усіх відношеннях, ще далі тією стежкою життя, якою ми вже давно йшли — це було мовчазно вирішено кожним із нас і чітко виблискувало в похмурому сяйві наших голодних очей.

Нас троє; ми всі недавно познайомилися, зіткнувшись одне з одним у Херсоні, в шинку на березі Дніпра…»