У полоні альфи

— Навіть чаєм не напоїш? — альфа обернувся до неї. Алена облизнула пересохлі губи. Вже напоїла ж відь… З кафе вона вилетіла, мов корок! А в пам’ять назавжди врізалися бездоганно жорсткі риси обличчя та очі, що лякали до ікоти. Диявольські. Нереальні. Вона таких ніколи в житті не бачила! Пахучий бурштин і золото прожигали душу наскрізь. Один погляд — і вона мало не впустила меню. Щойно встигла покласти його на столик, а потім боязко втекла. За що її звільнили без виплат і чайових. Та хай. Лиш би взагалі ніколи не зустрічатися з оберкненцем! Але він сам її знайшов.

Містить нецензурну лайку.