Встигти повернути на Лагіш

Спочатку це було задумане як філософський есе про сенс життя — але вийшло те, що вийшло. Я попрошу читача не судити надто строго мою роботу — цій книжці вже двадцять років; писалася вона, страшно сказати, ще в минулому столітті, тож і персонажі, що постають перед нами, виглядають сьогодні трохи архаїчно. Зате їх описано «з натури» — авторові довелося якийсь час провести поряд із прототипами майбутніх героїв цієї книжки, вдумливо вникаючи в їхні справи й турботи. Тому та частина книги, що описує реалії кінця минулого століття, є документально достовірною — автор готовий поручитися за це всім своїм майбутнім гонораром. А що стосується тієї частини, яка розповідає про справи значно давніші — то просвічений читач, знайомий з історією японської агресії в Південно-Східній Азії, розчаровано пирхне й знизить плечима. На щастя для автора, таких читачів нині вкрай мало, а скоро взагалі не буде…

Читайте книги, мої друзі! Іноді це буває чортово цікаво!