Чи вмієш ти свистіти, Йоханно?

У повісті "Чи вмієш ти свистіти, Йоханно?" один хлопчисько ненароком вихвалявся перед іншим, як чудово, коли в тебе є дідусь. У другого дідуся не виявилося, але хлопцям не склало труднощів знайти його в будинку для літніх людей. Цікаво, що про батьків у повісті — ані слова, але, мабуть, не випадково, бо діти в книжках Старка (а може, й у житті?) дуже самостійні. Набутого дідуся хлопці встигають потішити вигаданим днем його народження (із подарунками, звісно), але потім надовго залишають його — з найкращих спонукань: новоспечений онук вивчає улюблену пісню його покійної дружини. На жаль, вивчення затягнулося — і прем’єра відбулася лише на "дідусевому" похороні. Але історія ця настільки ж сумна, наскільки й весела — як, власне, і саме життя, а відсутність хепі-енду цілком природна