Ти не знаєш про доньку

— У тебе є дочка?

— Як бачиш, — я відповіла усмішкою на очевидне запитання.

— Швидко ти знайшла втіху після розриву зі мною. І головне — результативно.

— Ну то хіба ж мені страждати через тебе все життя? — я розвела руками.

— Смію нагадати: це ти мене кинув.

— То хто ж щасливий батько? — він зігнув одну брову.

— Ти, милий. Тільки я ніколи тобі в цьому не зізнаюся. Ти відмовився від мене. Значить, відмовився і від неї.

— А папи в нас немає, — відповіла я, взявши дитячу долоньку своєї донечки, яка з цікавістю дивилася на Романа такими ж сірими, як у нього, очима.

— Вона — лише мамина принцеса. Ходімо, зайчику, додому.