Чоловік поверхово ковзнув по моєму обличчю байдуже поглядом. Поблажливо кивнув.
— Радію знайомству, Насте. Петро багато розповів про вас.
Він зробив вигляд, що бачить мене вперше? Чи не впізнав? Швидше, другий варіант. «І це на краще», — переконувала себе. Бо на безіменному пальці моєї начальниці сяяв діамант у три карати — наочний доказ їхнього скоро весілля. Навряд чи нагадування в моєму обличчі про ніч, проведену чотири роки тому з непримітною покоївкою, приведе до чогось доброго. У кожного своя дорога… Моя, наприклад, скоро приведе додому, туди, де з нетерпінням чекає маленьке трирічне диво.
Містить нецензурну лайку.