— Відпусти мене. Ти обіцяв, — я подивилася в темні очі.
Мужні руки обхопили моє обличчя.
— Відпусти, Тигран. Прошу!
Жадібні губи торкнулися моїх. А потім я почула тихе видихання:
— Ні.
З однієї неволі я потрапила в іншу.
Жарка неволя Ти(Г)рана. Я боюся його, він небезпечний для мене.
Але від нього не втечеш. І, здається, я вже не хочу це робити.