Тато назвав її Віславою — на честь нобелівської лауреатки — й хоче від дочки не менших перемог. Друзі кличуть її Вишнею, і Вишня більше не хоче виправдовувати чужі очікування. Таємно вона переводиться на інший факультет і лавірує між реальним життям і брехнею батькові. Їй вісімнадцять років, у дворі двотисячні, студентське життя в Польщі дуже нагадує російське, а комічні ситуації породжуються самі собою.
На перший погляд, це книга про дорослішання. Але вона ще й про ностальгію за дивакуватим студентським життям, першими заробітками, безглуздими сусідами, довгими розмовами, салатами з майонезом і джинсами-кльош. Ізабеля Сова описує нульові, студентство й юність так детально й смішно, що кинути книжку на півдорозі просто не вийде.