Ця жінка мені ніхто — не сестра, не родичка. Але вона народилася в той самий день, що й я, носить моє ім’я. І схожа — відрізнити неможливо! Не треба бути на голову сім п’ядей, щоб збагнути: вона вирішила приміряти на себе моє життя… Коли терпінню прийшов кінець, я спробувала сховатися в іншому місті. Але й це не допомогло. Вкраденої зовнішності виявилося мало: вона вирішила присвоїти й найдорожче — любов! Я була впевнена — цей кошмар переслідуватиме мене все життя… Але ось Світлану Старостіну жорстоко вбито. А я… Я, яка колись намагалася всіма силами позбутися її, — ні до чого не причетна. Та тепер, коли ненависний двійник мертвий, сенсом мого життя стало знайти вбивцю, покарати — і почати життя з чистого аркуша…