Зведена зараза мажора

«Ти зараза, — шипить Ян у двох сантиметрах від мого обличчя. Його верхня губа смикається в агресивному оскалі. — Отруюєш усе своїм існуванням.»,

— Ненавиджу тебе, — шепочу у відповідь.

— Я витравлю тебе з цього дому, — обіцяє він.

Ми обоє в люті. Обоє ненавидимо. І досі любимо.

Наші батьки не знають, що саме ми були тими, хто подарував одне одному перше кохання. І тими, хто вперше розбив кожному з нас серце.

Ян буде не просто мстити. Він втягне мене в хвору гру мажорів, після якої я вже не буду колишньою. Як і після нової зустрічі з ним.

Але раз вже він назвав мене заразою, я проникну до нього під шкіру, просочуся в вени отрутою й випалю там усе дотла.