Я — професійна сваха. І мені вкрай потрібно дізнатися, які жінки подобаються одному олігархові, щоб знайти для нього ту саму наречену. Отже, зустріч неминуча.
Але є нюанс. Він цінує розумних, а мені зовсім не підходить варіант, за якого він почне відчувати почуття до мене. І ні, корона на голові не тисне.
План простий: поїхати до нього в тайгу, навмисно «вбити» машину, щоб зависнути поруч із ним на три дні (має вистачити), і зіграти роль гламурної мажорки, у якої в голові порожньо й шумить протяг.
І спочатку все складається як задумано. Майже.
Бо здається, я… починаю закохуватися у власного клієнта — у чоловіка, який дивиться на мене дивно й спопеляюче.
****
- Який ще «потрібник»? Мені потрібна жіноча кімната! Чи це у вас якийсь… ну не знаю, давній діалект?
- «Давній», — тихо бурмоче собі під ніс. — Слухай, диво дивне, чудо чудове й юне, — усміхається. — Давай-но швиденько збігай у «потрібник», тобто в жіночу кімнату, а тоді вже вирушиш у далечінь. Домовилися?