«Наректи прокляттям свого начальника, втратити роботу й лишитися без даху над головою напередодні зимових свят — що може бути гірше?» — подумала я, ховаючись від стражі в домі мого заклятого ворога — Кощеєвого. Але одного його морозного погляду вистачило, щоб бездумно й назавжди закохатися. Та все ж я вирішила бути оптимісткою. З такими труднощами я справлялася не раз. Невчасні любовні чари скоро минуть! Головне — не потрапляти власнику дому на очі. І поводитися тихо, як миша. Ось тільки коли почалися напади на Кощеєва, серце не витримало — затремтіло й…
«Тихо й непомітно» — це точно не про мене, спадкову відьму з роду Яг. Заздалегідь можна пошкодувати і злодія, і весь рід Кощеєвих, тому що відьмацька фантазія й любов, що спалахнула, інколи здатні перевернути цілий світ.