Уявіть, що вас змушують назвати точний день смерті — свою або близьких. Відмова неможлива: на кону безпека всього світу. Ви б наважилися? Саме такий безжальний експеримент Нин Ханъи проводить у своєму напруженому циклі «Суперзаборонені ігри», залучаючи до нього не лише персонажів, а й читачів, яким уже з перших сторінок пропонують випробувати власну інтуїцію.
Одного разу таємнича істота звертається до п’ятдесяти студентів тринадцятої навчальної групи й втягує їх у гру. Умови здаються елементарними: вибрати собі надздібність і використати її, щоб… знищувати інших учасників. Відмовишся — загинеш. Погодишся — станеш убивцею. На шальках терезів не лише особисте життя, а й майбутнє людства: якщо за рік не з’явиться переможець, світ буде стерто. Що це — кара згори чи чиїсь витончені постановки з тіні? І хто придумав гру, де чужа смерть виявляється єдиним шансом на порятунок?.
Хан И не має наміру покірно приймати правила й танцювати під дудку організатора. Але доки він і його союзники намагаються вирватися з ролі маріонеток, інші гравці вже починають діяти — і криваве протистояння стрімко перетворюється на бійню.