Великий государ, цар і великий князь Олексій Михайлович був дуже побожним і глибоко віруючою людиною, але водночас залишався вражаюче забобонним: вірив у чаклунство, наговори проти здоров’я та псування. Ще за батька Олексія Михайловича — Михайла Федоровича велися так звані «знахарські» справи, за якими людей, викритих у «чорнокнижництві», садили в тюремні камери й відправляли у заслання. Олексій Михайлович у справі боротьби з «чаклунством» пішов ще далі.
У 1649 році на Земському соборі було ухвалено «Соборне уложення 1649 року», згідно з яким передбачалася страта за єресь, іновір’я, богохульство й інше «таємне гидке спілкування з нечистою силою».
В аудіокнизі «Суд над чаклуном» розповідається про одну з таких «чаклунських» справ над колишнім полковим лікарем Ондрейкою Федотовим.