Симонов, який пройшов фронтовими дорогами від Чорного до Баренцового моря, у цих щоденниках показує те, що не могло з’явитися на газетних шпальтах: розгубленість і мужність, бруд окопів і нелюдське напруження перших місяців війни.
Голос людини, яка щоранку не була впевнена, що доживе до вечора, через роки перетворився на безцінне свідчення свого часу.
Костянтин Михайлович Симонов (1915–1979) — знаменитий радянський письменник, автор трилогії «Живі й мертві» та багатьох віршів воєнних років, що стали класикою («Жди мене», «Ти пам’ятаєш, Алоша, дороги Смоленщини» та ін.).
У роки Великої Вітчизняної війни, працюючи військовим кореспондентом, К. М. Симонов побував на різних фронтах — від Чорного до Баренцового моря. «Сто днів війни» створено за матеріалами фронтових блокнотів, які він вів у перші ж місяці. Ще під час війни Симонов довів записи до літературного вигляду й надиктував їх стенографістці, а згодом, через чверть століття, підняв архіви, уважно звірив факти й забезпечив текст коментарями.
Ці щоденники дозволяють опинитися просто в самісінькій гущі подій початку війни й побачити тяжку, нервову буденність військових кореспондентів. Прямо й без прикрас автор розповідає про тих, хто прийняв на себе перший — і найстрашніший — удар гітлерівських військ.