У юності я захворіла. Одразу внесу ясність. У юності я вірила, що справжні, по-справжньому варті уваги історії кохання складаються зі страждань або потреби у колосальних жертвах. Саме тому моя віра була такою міцною — бо я змусила себе вірити. Я породила справжнього мазохіста в серці романтика, і це стало причиною мого недугу. Мені було цього не відомо, поки я проживала свою історію, свою викривлену казку, адже я була юною й наївною. Я піддалася спокусі й вигодовувала цього пульсуючого монстра, який з кожним ударом, із кожним поштовхом, із кожним подихом жадібно бажав більшого. Трипл-Фоллс був зовсім не таким, яким здавався спершу, як і чоловіки, які взяли мене під своє крило. Але щоб бути з ними, мені довелося стати спільницею їхніх секретів. Секретів, які коштували мені всього. Ось у чому незвичайність вигадки порівняно з реальністю: не можна прожити заново історію свого кохання, бо вона закінчується, як тільки ти розумієш, що живеш нею. Принаймні так було зі мною й чоловіками, яким я довірила своє дурне серце. З роками я переконалася, що сама втілила свою історію в життя під натиском хвороби. І всі понесли покарання.