— Ось, милаш, — кажу з надривом. — Твоя молодша дружина подарунок принесла. Я забираю з комода фотографію, підходжу до чоловіка й з усієї сили втискаю рамку в його груди. Він у шокові від мого вчинку — так само, як і я. — У тебе, виявляється, на стороні росте син. Тимурлан. То яке таке диво ти приховував?
— Ейлін, я зараз усе поясню, — в його очах смятіння, досада, що його розкрили, і ще роздратування. Але чому я не бачу в погляді каяття?
— А ти, знай, поясни, — кажу я, піднявши підборіддя. — Розкажи мені, дорогий чоловік, як ми тепер будемо жити втрьох? Складемо розклад сімейних вечорів? А ти як хочеш: зранку кувиркатись із нею, ввечері спати зі мною, чи навпаки?
— Заспокойся, Ейлін, — строго говорить чоловік. — Що це за дешевий концерт?
— Що це за дешева стерва, яка вирішила, що має право приходити в мій дім і заявляти претензії на тебе?
Мене звати Ейлін, і я щаслива дружина та мама двох красунь. Так було раніше…
Ми з Рустамом прожили разом 17 років. Але в день його народження до мене прийшла його «токал» — молодша дружина або, як у нас кажуть, «офіційна коханка». Саме вона подарувала йому спадкоємця, про якого він мріяв, а я втратила. Моє серце розбите, моє ідеальне життя зруйноване. Я хочу піти, але чоловік не відпускає, заявляючи, що любить нас обох — кожну по-своєму. Він хоче жити на два будинки, як роблять багато чоловіків у нашій країні. Але я не хочу приймати його токал. І не хочу бути «байбише» — його старшою дружиною! Що робити, якщо я ненавиджу, але все ще люблю свого чоловіка?