Стара зрада. Син чоловіка
3 год. 31 хв.
Опис
— Слухаю.
— Я шукаю Романа Михайловича Севастьянова.
— Його немає вдома, він на роботі, — хлопець заглянув через моє плече в будинок, ніби не повірив моїм словам. — Йому щось передати?
— Ні. Я його почекаю.
— А ти хто, хлопчику? — я стала поруч і схрестила руки на грудях, намагаючись силою волі опустити брови, що злетіли вгору.
— Я його син.
— Чого? — і все ж мені не вдалося опустити брови: вони вже прагнули межі росту волосся. — Який іще син? У мого чоловіка, крім наших дітей, більше нікого немає.
— Є. Я.
❁❁❁❁❁
Після багатьох років шлюбу я дізналася, що у мого чоловіка є підлітковий син. Чоловік зрадив мене, коли ми вже були разом, і з легкістю про це забув. А як мені тепер із цим жити? Що робити, коли цей самий новоспечений син хоче всіляко розвалити нашу сім’ю, а мій чоловік і його батьки прийняли хлопчика як рідного?
— Я шукаю Романа Михайловича Севастьянова.
— Його немає вдома, він на роботі, — хлопець заглянув через моє плече в будинок, ніби не повірив моїм словам. — Йому щось передати?
— Ні. Я його почекаю.
— А ти хто, хлопчику? — я стала поруч і схрестила руки на грудях, намагаючись силою волі опустити брови, що злетіли вгору.
— Я його син.
— Чого? — і все ж мені не вдалося опустити брови: вони вже прагнули межі росту волосся. — Який іще син? У мого чоловіка, крім наших дітей, більше нікого немає.
— Є. Я.
❁❁❁❁❁
Після багатьох років шлюбу я дізналася, що у мого чоловіка є підлітковий син. Чоловік зрадив мене, коли ми вже були разом, і з легкістю про це забув. А як мені тепер із цим жити? Що робити, коли цей самий новоспечений син хоче всіляко розвалити нашу сім’ю, а мій чоловік і його батьки прийняли хлопчика як рідного?
