Мені двадцять п’ять, і я стара. Мене списали зі рахунків — дівчина з домашньою освітою, дні свої гаю в розореному маєтку. Нищета, голодні селяни, будинок, що тричі пішов у заставу, молодший брат — марнотратник і бабій, витрачає останнє на гульби. Отже, це мій другий шанс? Та життя мені дісталося після смерті?
Ні. Мені сорок п’ять, я сильна й незалежна, я підіймалася й падала, знову підіймалася. Плевати, що про мене подумають — мій маєток підніметься з руїн.