Він — капітан кримінального розшуку. Холодний, жорсткий, звик довіряти лише фактам. Я — свідок, який бачив забагато.
Ми зустрілися випадково. Та тепер нас пов’язує спільна мета — вижити.
— Хто за тобою полює?
— Люди, які звикли вирішувати питання радикально…
Я відвертаюся, ховаючи тремтіння. Мені страшно, як ніколи.
— Ти хочеш, щоб я повірив? — капітан не зводить з мене очей, як хижак вивчає здобич.
— Ні. Просто не здавай мене.
— Я не здаю тих, хто говорить правду.
Слова звучать надто рівно, але несуть якийсь таємний сенс. Занадто небезпечний, щоб просто відмахнутися.
— А якщо я брешу? — вичавлюю з себе й нервово ковтаю.
— Тоді рятувати тебе безглуздо, — криво усміхається й різко тисне на газ.
Тепер за мною полюють. А я маю вірити, що цей чоловік з ними не заодно. Та що, якщо я помиляюся? А якщо все це жорстока гра? Кожен крок по снігу може стати останнім — для мене, для нього, чи для нас обох.