Сороміцькі казки

У кінці дев’яностих років століття, що щойно пішло від нас, на прилавках магазинів і кіосків з’явилися перші спроби аудіовидань казок російського фольклориста та шанувальника російського слова А. Н. Афанасьєва. Для посвячених не складе труднощів згадати їх під назвою «Завітні казки».
Казки, що виходили на касетах, являли собою пряме передавання «авторського», а точніше народного тексту — без цензурної обробки й без адаптації до сучасної мови. За такого прочитання соковита й багата на багатоярусні звороти російська мова різала вуха своєю справжньою «народністю».
Нещодавно побачило світ чергове аудіопрочитання казок Афанасьєва. Варто одразу обмовитися, що його появі і на касетах, і на компакт-дисках ми завдячуємо трьом нашим сучасникам: письменнику А. Коровкіну та акторам театру й кіно Станіславу Садальському й Андрію Мартинову.
Ці шанувальники російського фольклору швидко відреагували на слова глави держави про необхідність відмовитися від реформування російської словесності на користь збереження первісної легкості зворотів і точності висловлювань. З’явилася навіть інформація про необхідність створення тлумачних словників для народних обранців і державних мужів з метою фільтрації їхніх публічних висловлювань. І в розпал народного піднесення від повернення російської мови, яку ледь не втратили, названа трійця створила перший «аудіословник» під назвою «Сороміцькі казки».
Раніше невідомий письменник А. Коровкін, за його словами, зробив адаптацію авторських текстів дев’яти казок А. Афанасьєва. Він замінив триповерхові звороти на одноярусні або напівпідвальні й на цьому зупинив своє жваве перо. За такої правки казки майже балансують на межі відвертої вульгарності та розкутої дорослої казки.

До збірника увійшли: Жах, «Про Івана та пані», Чарівне кільце, Ведмідь і Баба, Дурень, «Щуч’я голова», «Боязлива наречена». Містить ненормативну лексику.

Не рекомендується для публічного прослуховування та для осіб молодше 18 років — твори містять ненормативну лексику