«Візьми, — нахабний красень пограє моєю сукнею. Я ж сиджу на дереві, куди мене загнала гончая. Сиджу в одній сорочці й киплю. До академії залишався зовсім невеликий ривок. — Я не збираюся влаштовувати тобі стриптиз». Мерзотник усміхається і йде, прихопивши мою сукню. Я майже впевнена, що він —дракон. А я їх ненавиджу: вони зруйнували мою сім’ю. Але ця академія драконів — єдине безпечне для мене місце зараз. Емоційно, чуттєво…