Місто біля самого синього моря. Серце великої Генуезької республіки, що розкидала колонії на 7 морів. Місто, яке споряджало експедиції на Схід під час Хрестових походів, і батьківщина Колумба — найвідомішого мандрівника на Захід. Місто палаців навиворіт — тут розкіш надійно схована за брудними стінами та кованими дверима; місто арматорів і банкірів, торговців, моряків і портових дівчат… Наталя Осис — драматург, письменниця, PhD, викладає в університеті Генуї, де живе останні 16 років. Ця книга — свідчення великої любові, народженої в театрі й перенесеної з підмостків Чеховського фестивалю в Лігурію. У ній зійшлися захоплива сонячна Італія (Генуя, Неаполь, Венеція, Мілан, Тоскана) і воронезькі степи над Доном, російські дачі з самоваром під яблунею та щоденне італійське життя в деталях, театр і література, песто, базилік і фокачча, любов на все життя й 4524 дні щастя.
«Життя емігранта — солодкий абрикос: спочатку соковита м’якоть, потім тверда кісточка й її серцевина. Воно може виявитися терпким, як мигдаль, а може віддавати гіркотою. …І біля камелька в кухні-їдальні з видом на сад і озеро нарешті заспокоюєшся. Пейзаж Тоскани долучає тебе до безсмертя. Ні суєти, ні поспіху, ні часу — а значить, і смерті теж. Є тільки сонце, барви, пагорби, пінії, кипариси — і ти зі склянкою к’янті та шматком прісного хліба в руці, уподібнений точці в просторі, нарівні з равликом, що повзе по ніжці столу».