Собаче серце

Професор Преображенський — далеко не перший, хто на сторінках класичної літератури намагається створити людину. Однак такі експерименти приречені на невдачу, і Шариков — не виняток. Людина із «собачим серцем», керована тваринними інстинктами й що є лише пародією на людину — ось що вийшло з-під рук знаменитого вченого. Такий результат наукових досягнень відштовхує й лякає, але водночас «собаче серце» легко знаходить свою нішу в радянській дійсності.

Булгаков проводить паралель: операція — революція, нова людина — людина із «собачим серцем». Він намагається позначити штучність того, що відбувається в житті країни, й вказати на трагізм, коли таке перетворення набуває масових масштабів.

У романі все закінчується добре: Шариков стає Шариком. Професор розуміє зроблену ним помилку і не дає «собачим серцям» розмножитися й розплодитися. Але поставлене питання лишається актуальним, бо в житті нашої країни пройшло забагато часу, перш ніж було зроблено зворотний хід… І досі за тим чи іншим кутом можна зустріти Шарикова.