— Звідки тут діти?! — боса гаркне на всю коридор. Я озираюся, і всередині все стискається в вузол. По широкому коридору нашого готелю Поля і Вова грають у доганялки — з вереском і дзвінким реготом. Чорт, чорт, чорт! Мені треба терміново сховатися! Поки я не потрапила в поле зору Полі… Але вже пізно. — Мамочко! — з гучним криком вона мчить повз мого боса й кидається в мої обійми. Динар примружується і плавною ходою хижака підходить до нас. — Це твоя дочка, Настя? Моя. Наша. Шість років тому я була шалено закохана. Мріяла вийти заміж, народити дітей, але мій коханий віддав перевагу кар’єрі. А через роки доля знову зіткнула нас — тільки тепер я його підлегла. І ще у нього росте чудова дочка, від якої він сам відмовився, передавши через матір конверт із грошима на аборт…