Я закохався в неї, як у цих, блин, казках. їхав повз, а вона стояла на зупинці під дощем… зі здоровенним ведмедем.
І все. Пропав. Провалився в кохання. В хіть. В одержимість.
Але я відпустив її — не давши нікому навіть пальцем торкнутися. Не впав жоден волос із її голови.
Я знав — цей маленький кулька замалий для нас двох.
І ми зустрінемося. Рано чи пізно.
І тоді настане пекло. Її. Моє. Наше спільне.
❁❁❁❁❁❁