Є лише одна, головна лінія — боротьба за виживання на «нічиїй землі» Михайла Сергієва, колишнього оперативника ГРУ, пенсіонера після розвалу країни. Він змушений покладатися лише на себе та своїх близьких друзів. За що він тепер воює? За яку країну? За яку справедливість?
Ось він ухвалює рішення віддати вірогідним терористам можливий компонент зброї масового ураження. Обдумавши, розуміючи, що це означає сотні тисяч загиблих — і віддає. Бо ті країни, де застосують таку зброю, тепер його не цікавлять. Його цікавить тільки його оточення, його друзі, мешканці «нічиїї землі», які змушені виживати тут, за колючим дротом.
Це книга про дружбу, про самотність, про кохання, про зраду, про політику таємну й явну, про бруд, із нею пов’язаний, і про справжній бруд; про Директорат і про людей. Вона не завжди фантастична — а це трохи лякає.