Кроки по склу складаються з трьох паралельно розгорнутих історій, присвячених певному Пошуку. У першій ми зустрічаємося зі студентом, який іде пішки крізь усе місто на побачення з коханою. У другій головний герой — параноїк, що блукає вулицями в будівельному шоломі (він захищає його від невидимих лазерних променів) і щовночі підпилює емблеми на капотах автомобілів (які виявляються зброєю, спрямованою на людей). У цій оповіді, просякнутій фірмовим бенксовим чорним гумором, градус «дивакуватості» підвищується. А в третій — він уже зашкалює: тут пара літніх людей, замкнених у дивному замку з книжок, змушені знову й знову розв’язувати головоломки та відгадувати одну й ту саму загадку. Химерний світ (найкраще для нього, мабуть, підходить визначення bizarre), підкорений законам кафкіанського абсурду та філософії приреченості.