Сьома брехня

Марні Грегори — моя найкраща подруга вже понад вісімнадцять років. Вона найдивовижніша жінка з усіх, кого я знаю. Чого не скажеш про її хлопця Чарльза. Я ненавиджу це ходяче втілення самовдоволення всім своїм єством! Але я так люблю Марні, що ніколи не обговорюю з нею її коханого. І коли вона запитала мене, як я ставлюся до Чарльза і що думаю щодо їхнього спільного майбутнього, я їй збрехала. Це була перша маленька брехня, яка, як ви вже здогадалися, не стала останньою. Боячись, що ниточка, яка пов’язує мене з Марні, не витримає тягаря моєї правди, я брехала їй знову й знову. Але тоді я ще не знала, у що виллються мої слова. Тепер я постійно думаю про те, як усе могло б скластися, якби я говорила Марні лише правду. Я була впевнена, що моя пекуча ненависть до Чарльза неодмінно зруйнує нашу з Марні дружбу. Але моя брехня виявилася набагато небезпечнішою — і тепер Чарльз мертв. Може, в цьому винна я?