«Сага про Єйосте Берлінге» — перший роман Сельми Лагерлеф, виданий 1891 року. Роман був написаний під впливом модного тоді шведського неоромантизму. А використання фольклорних образів і надприродних елементів у оповіді наближає твір до магічного реалізму. Художню реальність роману Сельма Лагерлеф переносить у 1820-ті роки в одну зі шведських провінцій — Вермланд. Головний герой — позбавлений сану священник Єйоста Берлінг, шанувальник жінок, вина й свят. Після зречення сану герой відчуває себе безживним, перетворюється на «живий труп». До життя його повертає договір із нечистою силою за порадою старої майорші. Єйоста живе в маєтку Екебю, віддається пустому веселощам, зачаровує жінок, співає пісні, п’є вино разом із веселими кавалерами старої майорші. Але Єйоста швидко розчаровується в пустому житті, що ставить під загрозу його душу, бо головною умовою договору з нечистою силою було постійне веселощі. Спасіння приходить до Єйости через самозречення і любов до людей.