Одна з найяскравіших і найправдивіших розповідей про злети та падіння радянської імперії. Унікальний погляд на складну й спірну епоху очима її звичайного мешканця, а не вченого історика.
У 1941 році в Одесу ввійшли німці. Семирічний Михайло Бродський із мамою спостерігали, як від Сабарієвого мосту до вулиці Гоголя посередині мостової марширує військова колона. Так закінчилося дитинство. Згодом на допиті нацистський офіцер, погрожуючи пістолетом, переконуватиме дитину визнати, що він єврей — і тоді їх із мамою перевезуть у «хороше місце, де не бомбитимуть». Далі будуть важкі роки окупації, довгоочікувана перемога, радянська школа, нова сім’я, комуналка, московська артистична атмосфера, поїздка в Ригу, різнокольорова кулькова ручка як межа мрій, інститут, перше кохання, смерть Сталіна, арешт Берії, робота на заводі, відпустка в Гурзуфі, дружба з мистецькою богемою, постійні відрядження та переїзди всією країною, «Відлига», XXII з’їзд КПРС, політ першої людини в космос, епоха брежнєвського застою, Перебудова — і, зрештою, падіння Радянського Союзу та початок зовсім іншого життя.
Неймовірна книга спогадів, яка дасть фору будь-якому художньому роману.