Рутина

Герой «Рутини» виріс на безплідній землі. Він — тінь богів минулого, депресивна еманація, що блукає руїнами в пошуках слідів бенкету. Але всі гульби обертаються похмурим трансгресивним досвідом, любовні пригоди лишають лише порожні сліди бризок сперми, а покликання звертається на рутину. Та в цій книзі є все, окрім нудьги: вона не провокує жалю — вона діє спрямовано, ображає, ранить і тривожить до судом. «Книги й дівок можна брати із собою в ліжко», — писав Вальтер Беньямін. І, мабуть, лише одна «Рутинa» з усієї сучасної російської прози відкрила б прискіпливому німецькому критику вхід у власні кімнати.