Різдвяна пісня в прозі

Чарльза Діккенса, який у 1843 році опублікував «Різдвяну пісню в прозі» про старого похмурого скнару Ебенезера Скруджа, прийнято вважати засновником жанру різдвяної оповіді у масштабах світової літератури.

У традиційної різдвяної (або святочної) оповіді світлий і радісний фінал незмінний: добро завжди перемагає.

Яких тільки чудес не буває напередодні Різдва. От і з найвідомішим англійським скнарою Скруджем сталося справжнє чаклунство. Як інакше пояснити, що бука, який не терпить навіть одного лиш згадування про свято, раптом так перейнявся різдвяним настроєм, що став наймилішою й найдобрішою людиною Лондона, а може, навіть усієї Англії.

У наступні роки Діккенс продовжив писати такі оповіді, часто у співавторстві, публікуючи їх наприкінці року в журналах, які він видавав сам.